Банкрутство фізичної особи

21 жовтня 2019 року вводиться в дію Кодекс України з процедур банкрутства (надалі - Кодекс), який вперше передбачив можливість банкрутства для фізичної особи.

Справа про банкрутство фізичної особи, на відміну від банкрутства юридичної, може бути розпочата лише за заявою боржника.

Перелік підстав для відкриття справи з банкрутства фізичної особи наведений у ч. 2 ст. 115 Кодексу та не є вичерпним. При цьому, до складу грошових вимог, які можуть стати підставою для відкриття справи про банкрутство, не включаються неустойка (штраф, пеня) та інші фінансові санкції.

Отже, боржник має право звернутися до господарського суду із заявою про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність у разі, якщо розмір прострочених зобов'язань боржника перед кредитором (кредиторами) становить не менше 30 розмірів мінімальної заробітної плати; боржник припинив погашення кредитів чи здійснення інших планових платежів у розмірі більше 50 відсотків місячних платежів за кожним з кредитних та інших зобов'язань упродовж двох місяців; ухвалено постанову у виконавчому провадженні про відсутність у фізичної особи майна, на яке може бути звернено стягнення; існують інші обставини, які підтверджують, що найближчим часом боржник не зможе виконати грошові зобов'язання чи здійснювати звичайні поточні платежі (загроза неплатоспроможності).

Кодекс встановлює перелік вимог до заяви про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність та визначає перелік додатків. Якщо вимоги до форми заяви в цілому подібні до інших заяв, з якими особа звертається до суду, то підготовка додатків до заяви потребуватиме часу та ретельного опрацювання.

Зокрема, Кодекс вимагає подавати до заяви про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність перелік кредиторів з зазначенням суми заборгованості та підстав її виникнення; опис майна боржника (заявника); відомості про вчинені боржником протягом року правочини щодо належного йому нерухомого майна, цінних паперів, часток у статутному капіталі, транспортних засобів та угоди на суму не менше 30 розмірів мінімальної заробітної плати; декларацію про майновий стан боржника (заявника) та його родичів за останні три роки; пропозиції щодо реструктуризації боргів (проект плану реструктуризації боргів); докази авансування боржником на депозитний рахунок суду винагороди керівнику реструктуризацією за три місяці виконання повноважень тощо.

Справа про банкрутство фізичної особи може завершитися або реструктуризацією боргів та погашенням усіх боргів боржника (заявника) відповідно до плану реструктуризації, або визнанням заявника банкрутом та введенням процедури погашення боргів боржника.

Після виконання плану реструктуризації боргів боржник звільняється від боргів, крім боргів зі сплати аліментів, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи та виконання інших зобов'язань, які нерозривно пов'язані з особистістю фізичної особи.

Боржник визнається банкрутом та впроваджується процедура погашення боргів боржника у випадку, коли план реструктуризації боргів не був виконаний або взагалі не був затверджений зборами кредиторів.

Процедура погашення боргів полягає у продажі майна боржника, яке здійснює керівник реалізації майна, призначений судом. 

Кодекс встановлює перелік майна, яке не може бути продане у процедурі погашення боргів (житло, яке є єдиним місцем проживання сім'ї боржника, кошти на рахунках у пенсійних фондах тощо).

Вимоги кредиторів, не задоволені через недостатність майна боржника, вважаються погашеними, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Але, вимоги до боржника щодо сплати аліментів, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи, щодо сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне та інше соціальне страхування, а також інші вимоги особистого характеру, які не були задоволені або погашені частково у процедурі задоволення вимог кредиторів, можуть бути заявлені після закінчення провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи в порядку, встановленому цивільним законодавством.

Після визнання фізичної особи банкрутом до неї застосовуються певні обмеження. 

Отже, протягом п'яти років після визнання фізичної особи банкрутом не може бути відкрито провадження у справі про неплатоспроможність за її заявою, крім випадку, якщо боржник погасив усі борги в повному обсязі у порядку, передбаченому цим Кодексом. Протягом п'яти років після визнання фізичної особи банкрутом така особа зобов'язана перед укладенням договорів позики, кредитних договорів, договорів поруки чи договорів застави письмово повідомляти про факт своєї неплатоспроможності інші сторони таких договорів. Фізична особа не може вважатися такою, яка має бездоганну ділову репутацію, протягом трьох років після визнання її банкрутом.

адвокат Портянко Сергій
місто Кременчук