Шкода завдана падінням дерева на авто
Шкода, завдана падінням дерева на
авто, стягується за загальними правилами для майнової шкоди.
Майнова шкода, завдана
неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам
фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або
юридичної особи, відшкодовується, відповідно до ч. 1 ст. 1166 ЦК України, в
повному обсязі особою, яка її завдала.
Особа, яка завдала шкоди, відповідно
до ч. 2 ст. 1166 ЦК України, звільняється від її відшкодування, якщо вона
доведе, що шкоди завдано не з її вини.
Таким чином, для стягнення шкоди
позивач повинен встановити та довести її розмір. Найпростіший, але не найкращій,
спосіб - провести товарознавче дослідження. Таке дослідження дозволяє вже на етапі
підготовки позову визначитися із розміром позовних вимог, так званою ціною
позову. Знати ціну позову важливо, бо вона дозволяє визначити розмір судового
збору і не спокушає суддю шукати огріхів у підготовці позовної заяви аби
залишити її без руху. За сприятливих умов товарознавчого дослідження може
виявитися достатньо для доведення розміру шкоди.
Проте треба пам’ятати: усе може
піти не так як гадалося. Тому у будь-якому разі потрібно максимально зберегти
усе, що має стосунок для визначення вартості майна та, відповідно, сприятиме
обґрунтуванню розміру шкоди. Це докази вартості майна від договору
купівлі-продажу та доказів сплати вартості майна то документів, які
підтверджують використання /зношення/ зменшення вартості майна або його ремонт/
вдосконалення/ покращення. Для авта це можуть бути відомості про сервісні
роботи, ремонти, заміну окремих деталей тощо. А також документи, які
підтверджують витрати на евакуацію авта з місця заподіяння шкоди, придбання
запчастин для ремонту тощо.
Найнадійніший доказ розміру шкоди
це судова експертиза. Судова експертиза це те саме дослідження, але проведене
за певною процедурою.
При цьому. Навіть наявність усіх
вищезгаданих доказів не дає гарантій, що суд буде задоволений і визнає шкоду
доведеною.
Докази потрібно правильно, тобто
відповідно до вимог процесуального законодавства подати: вчасно, відповідно до
встановленого порядку, а якщо певні докази не можуть бути отримані – правильно
спонукати суд до їх витребування.
Гаразд. Докази розміру шкоди
зібрані. Тепер потрібно зібрати докази на підтвердження обставин, за яких ця
шкода була заподіяна. Це важливо, оскільки ці обставини дозволяють в подальшому
зробити висновок про заподіяння шкоди винними та протиправними діями/
бездіяльністю відповідача.
Обставини встановлюються
фіксацією події спричинення шкоди (відео фіксація, очевидці тощо), наслідків в
широкому розумінні (сліди, які дозволяють робити висновки про причини події та
механізм: взаємне розташування майна та об’єктів, якими завдано шкоду, стан
речей тощо).
Огляд місця події, проведений
працівниками поліції дозволить отримати дані, які в подальшому стануть основою
усього процесу доказування. Тому потрібно не тільки викликати представників
поліції, а також узяти участь в процесі огляду та фіксації його результатів у
протоколі та із застосуванням технічних засобів. Добре, якщо працівники поліції
на місці опитають очевидців, в подальшому це полегшить пошук та залучення до
участі у справі свідків.
Крім доказів заподіяння шкоди та
її розміру, потрібно визначитися із особою, яка несе відповідальність за цю
шкоду.
Основними нормативно-правовими
документами, які регулюють порядок утримання зелених насаджень в населених
пунктах є:
Закон України "Про благоустрій населених пунктів", Типові правила благоустрою території населеного пункту, Правила утримання зелених насаджень в населених пунктах України.
Відповідальними, відповідно до п.
5.5. Правил утримання зелених насаджень населених пунктах України, за
збереження зелених насаджень і належний догляд за ними є: на
об'єктах благоустрою державної чи
комунальної власності - балансоутримувачі цих об'єктів; на територіях установ,
підприємств, організацій та прилеглих територіях - установи, організації,
підприємства; на територіях земельних ділянках, які відведені під будівництво,
- забудовники чи власники цих територій; на безхазяйних територіях, пустирях -
місцеві органи самоврядування; на
приватних садибах і прилеглих ділянках - їх власники або користувачі.
Лише з наведеної норми видно, що
залежно від обставин справи (населений пункт, розташування дерева, наявність
рішень органів місцевого самоврядування про взяття на баланс зелених насаджень,
передачу / визначення балансоутримувача зелених насаджень, проведення
інвентаризації зелених насаджень тощо) відповідачем може бути місцева рада,
комунальне підприємство, відповідальне за благоустрій, власники підприємств або
можливий варіант, коли доведеться залучати кількох відповідачів.
Склад відповідачів у справі також
залежить від виконання або невиконання своїх обов’язків усіма учасниками правовідносин з утримання зелених насаджень: інвентаризація, вчасне та якісне
проведення оглядів з метою виявлення аварійних дерев, призначення / визначення
балансоутримуача зелених насаджень, правовий статус земельної ділянки.
Наприклад розділом 9 Правил
утримання зелених насаджень населених пунктах України, встановлена низка заходів із догляду за
зеленими насадженнями: полив, угноювання, обрізання, яке може бути
формувальним, санітарним, омолоджувальним, виявлення аварійних дерев.
Порядок проведення огляду дерев,
встановлений розділом 12 Правил утримання зелених насаджень населених пунктах
України.
Таким чином, аби уникнути помилки
із визначенням відповідача у справі про відшкодування шкоди, завданої падінням
дерева на авто, необхідно з’ясувати дані щодо самого дерева (наявність
інвентаризаційного номеру, взяття на баланс, точне розташування та статус
земельної ділянки, зібрати відомості про проведення відповідних оглядів цього
дерева та їх результати, з’ясувати склад осіб, які брали участь в таких оглядах
та встановити їх анкетні дані); з’ясувати хто є балансоутримувачем зелених
насаджень та власників /користувачів земельної ділянки, на якій знаходилося
дерево (зібрати відповідні рішення органів місцевого самоврядування,
установочні дані відповідних юридичних осіб таке инше); за можливості встановити
причини падіння дерева, оскільки без встановлення причини падіння дерева
неможливо встановити та довести причино вий зв’язок між протиправною поведінкою
та наслідками – завданою шкодою. У випадку, коли причина падіння дерева не
очевидна, або може бути пояснена екстремальними погодними умовами, не зайвим
буде консультація та отримання відповідного дослідження фахівця відповідного
профілю, витребування даних про погодні умови, опитування свідків тощо.
На цьому теоретичну частину
огляду з питання відшкодування шкоди, завданою падінням дерева на автомобіль,
можна завершити і перейти до судових рішень у конкретних справах аби з’ясувати
як стягнення шкоди відбувається у житті і на що може розраховувати потерпілий.
Навмання з судового реєстру було
обрано три рішення судів першої інстанції за позовами про відшкодування шкоди,
завданої майну / автомобілю падінням дерева.
Рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 14 січня 2019 року у справі № 750/11800/18
Теорія теорією, але цікаво на
підставі яких доказів судами ухвалюються рішення у справах про відшкодування шкоди
та чи отримує потерпілий/позивач адекватне відшкодування, чи варто витрачати
час і гроші заради стягнення шкоди, завданої автомобілю.
В усіх трьох справах спільним є те, що позивачі
обмежилися мінімально можливими доказами розміру шкоди: в двох справах це звіт
про оцінку шкоди, а в иншій – авто товарознавче дослідження.
Позивачам пощастило, що
представники відповідачів не стали заперечувати розмір завданої шкоди та
достатність і належність доказів розміру шкоди.
Найбільша сума шкоди стягнута у справі, розглянутій Дзержинським райсудом м. Харкова
Згадана справа містить
найповніший набір доказів, необхідних у справах цієї категорії: матеріали
огляду місця події представником поліції, звіт про оцінку завданої шкоди, акт
обстеження, проведений балансоутримувачем зелених насаджень, відомості про мете
умови.
Пояснення такої доказової повноти
просте: авто було застраховане, тож потерпілий не тільки знав з чого почати,
але й мусив діяти відповідним чином. Тож він одразу по виявленні страхового
випадку повідомив страхову, яка скоріше за все, залучила аварійного комісара,
який забезпечив прибуття поліцаїв на місце пригоди. В подальшому, під
керівництвом та за вказівками страхової, яка задурно гроші не виплачує, була зібрана
більш менш повна доказова база.
Але навряд позивач у цій справі отримав
реальне відшкодування своїх матеріальних втрат. Так, у справі брав участь
представник позивача, якому потрібно було сплатити за роботу. Справа розглядалася
судом першої інстанції, а потім апеляційним судом, а потім відповідач подав касаційну
скаргу, на яку, скоріше за все, позивач мусив відреагувати своїми
запереченнями, які без адвоката не складеш.
Але до витрат також варто додати
час, витрачений на біганину з приводу страхового відшкодування (написати заяву,
додати документи, оцінити розмір збитків, організувати ремонт авта відповідно
до вимог страхової тощо), отримати документи в балансоутримувача та зібрати
инші докази, необхідні для звернення до суду.
Позивачу відшкодували моральну
шкоду у розмірі 2000 гривень. Автомобілю було завдано шкоду у розмірі більше 10 000
доларів, справа тягнулася рік – від 15 вересня 2017 року, коли впало дерево, до
10 вересня 2018 року, коли касаційний суд відмовив у відкритті провадження за
касаційною скаргою відповідача і за все це 2000 гривень? Такий розмір моральної
шкоди сам по собі є образою і має завдати позивачеві моральної шкоди)
Та це ще не край. Пам’ятаємо, що
стягнення шкоди через суд задоволення недешеве. Навіть якщо адвокат попрацював
безоплатно – то сам адвокат поніс витрати. Хто відшкодує ці витрати?
Правильно. Витрати на послуги
адвоката (або витрати адвоката, якщо він працював безплатно) ніхто не
відшкодує. Саме тому відповідач і не квапився добровільно залагодити справу, а
тягнув справу аж до Касаційного суду. Відповідач нічого не втрачав та нічим не
ризикував.
Справа розглянута Тульчинським районним судом Вінницької області також цікава, як з точки зору доказів, які довелося зібрати позивачеві, так і
тим, що про стягнення витрат на правовому допомогу адвоката навіть не йшлося.
Рішення суду більш менш докладно
описує усі поневіряння позивача на шляху до омріяної перемогио у суді. Спочатку
позивач побіг до Міської ради із заявою про обстеження місця пригоди та
визначення розміру шкоди. Потім довелося звертатися до експерта, аби він узяв
участь у складі комісії міської ради. Потім позивачка зверталася до Міської
ради аби прибрали впале дерево, чекала кілька днів та зрештою самотужки і
власним коштом прибирала це дерево. Потім позивачка проводила власним коштом
ремонт для усунення завданої шкоди. Потім позивачка сама кілька разів
відвідувала Міську раду з питанням про відшкодування шкоди. Звісно добровільно
шкоду їй ніхто не відшкодував, а порадили звертатися до суду.
З точки зору відповідача послати
особу, якій завдано шкоди, до суду цілком розумно: поки суд розглядатиме справу
багато води спливе і гроші не доведеться викладати одразу, до того ж завжди є
шанс що позивачеві не вистачить грошей та завзяття довести судову справу до
логічного завершення.
Зрештою суд стягнув на користь
позивача у цій справі майже 18 000 гривень матеріальної шкоди. Моральних
страждань позивачка вочевидь не зазнала, бо біганина шарпанина у зв’язку з
пошкодженням майна це суцільна насолода.
Справа розглядалася судом першої
та апеляційної інстанції. Представник позивача брав участь у суді першої
інстанції та, скоріше за все, готував заперечення на апеляційну скаргу.
Витрати на правову допомогу не
стягувалися і позивачем не заявлялися. Тож маємо: більше року від падіння
дерева до ухвалення остаточного рішення апеляційним судом, а стягнуто лише
прямі матеріальні збитки, без витрат на правову допомогу, моральної шкоди.
При цьому, увесь рік, поки
розглядалася справа це був клопіт позивачки: бігати, збирати докази, брати
участь, щонайменше у засіданні апеляційного суду, а якби витрати на допомогу
адвоката стягувалися з винуватця, то позивачка, по-перше, не бігала би сама у
пошуках доказів та спробах домогтися від Міської ради добровільного
відшкодування шкоди, по-друге, Міська рада була би зацікавлена у якнайшвидшому
відшкодуванні шкоди без суду, оскільки кожен «візит» адвоката з запитанням: «Ну
шо там? Коли вже?» збільшував би суму грошей, яка підлягала би стягненню з Ради
на 300 – 500 доларів.
Рішення Деснянського районного
суду м. Чернігова від 14 січня 2019 року у справі № 750/11800/18 цікаве не
тільки тим, що позивачеві відмовили у задоволенні позову і він це рішення
навіть не оскаржував до суду, а тим, що адвокат взагалі не брав участі у
розгляді справи і, можливо, навіть позовна заява була підготовлена не
адвокатом, оскільки серед додаткових підстав для відмови у задоволенні позову
суд зазначив відсутність клопотання про виклик свідків, тобто суто формальні
процесуальні недоліки у підготовці позовної заяви.
адвокат Портянко Сергій
місто Кременчук
місто Кременчук
Ще не пізно підписати петицію)
Коментарі