Громадське місце та карантин. За мотивами постанови КМУ №255 від 02.04.2020 року

02 квітня 2020 року на урядовому порталі була оприлюднена постанова КМУ №255 від 02 квітня 2020 року, яка, начебто, але це не точно, викладає в новій редакції Постанову КМУ №211 від 11 березня 2020 року, якою в Україні був впроваджений карантин задля подолання корона вірусу.

Вказана постанова вводить доволі суворі обмеження свобод людини, зокрема, забороняє з 06 квітня 2020 року перебування в громадських місцях без вдягнутих засобів індивідуального захисту, зокрема респіратора або захисної маски*, у тому числі виготовлених самостійно та перебування в громадських місцях осіб, які не досягли 14 років, без супроводу батьків, усиновлювачів, опікунів, піклувальників, прийомних батьків, батьків-вихователів, інших осіб відповідно до закону або повнолітніх родичів дитини.

Теоретично згадані правила–заборони мають стати підставою для притягнення порушників до адміністративної відповідальности за ст. 44-3 КУпАП, тобто порушення правил щодо карантину людей.

Але оскільки йдеться про притягнення до відповідальності то правила і заборони мають бути викладені чітко та однозначно. У даному випадку термін «громадське місце» постановою №255 не визначається. Чинне законодавство не містить визначення поняття громадське місце, яке могло би було застосоване у даному випадку.

Перше та по суті єдине що спадає на думку це визначення громадського місця, яке міститься у Законі України «Про заходи щодо попередження та зменшення вживання тютюнових виробів і їхшкідливого впливу на здоров'я населення».

Громадське місце, відповідно до абзацу 2 частини 1 статті 1 ЗУ «Про заходи щодо попередження та зменшення вживаннятютюнових виробів і їх шкідливого впливу на здоров'я населення», це частина (частини) будь-якої будівлі, споруди, яка доступна або відкрита для населення вільно, чи за запрошенням, або за плату, постійно, періодично або час від часу, в тому числі під'їзди, а також підземні переходи, стадіони.

Але ж наведене визначення, відповідно до абзацу 1 частини 1 статті 1 ЗУ «Про заходи щодо попередження та зменшення вживання тютюнових виробів і їх шкідливого впливу на здоров'я населення», надане виключно для цілей цього Закону, а не будь-якої постанови КМУ.

Закон України «Про заходи щодопопередження та зменшення вживання тютюнових виробів і їх шкідливого впливу наздоров'я населення», відповідно до преамбули визначає основні принципи та напрями державної політики щодо попередження куріння тютюнових виробів, зниження рівня їх вживання серед населення, обмеження доступу до них дітей, охорони здоров'я населення від шкоди, що завдається їхньому здоров'ю внаслідок розвитку захворювань, інвалідності, а також смертності, спричинених курінням тютюнових виробів чи іншим способом їх вживання.

Згаданий Закон не регулює питання карантину.

Звісно. Поліцаї можуть спробувати керуватися визначенням громадського місця, наведеного у вказаному Законі. Але, по -перше, аналогія закону не застосовується у сфері кримінального законодавства та законодавства про адміністративні правопорушення, як зазначено у пункті 4 листа Мінюсту, по-друге, вимоги КМУ№255 від 02 квітня 2020 року і без того не дуже, виглядатимуть зовсім «по-дебільному» написаними.

Виходитиме, що батьки мають супроводжувати дитину віком до 14 років лише до дверей під’їзду, а далі дитина без жодного нагляду може пересуватися куди їй заманеться, оскільки громадське місце, для цілей закону про боротьбу із тютюнопалінням, це лише частина (частини) будь-якої будівлі, споруди. Якщо на шляху дитини виникла якась споруда, що належить до громадських місць, тоді що? Батьки мають прибігти та забезпечити супровід крізь цю споруду? Дурня? Але ж якщо дитина швендятиме зупинками громадського транспорту, то постане питання про притягнення батьків до відповідальності за невиконання або неналежне виконання обов’язків щодо виховання дітей, відповідно до ст. 184 КУпАП. Підземний перехід – це, відповідно до Закону про боротьбу із тютюнопалінням, громадське місце, тож, аби не створювати клопоту для батьків та не наражати їх на ризик бути притягненими до відповідальності, дитина, за логікою Кабміну, має знехтувати правилами безпеки та перебігти проїжджу частину чи як?

Щоправда укладачі постанови здійснили другу спробу дати раду із дітьми до 14 років і наче приборкали, але вийшло не дуже. Так, переміщення осіб, які не досягли 14 років, відповідно до абзацу 15 пункту 4 Постанови №255, здійснюється у супроводі батьків, усиновлювачів, опікунів, піклувальників, прийомних батьків, батьків-вихователів, інших осіб відповідно до закону за умови дотриманням вимог, визначених цим пунктом.

Наведена норма навряд може вважатися такою, що приписує обов'язковий супровід дітей, оскільки вміщена у пункті, який визначає обмеження для людей у самоізоляції. Тож згадана норма радше буде допоміжною у тлумаченні підпункту 4 пункту 2 Постанови, який встановлює обов'язковість супроводу дітей, коли ті "перебувають" у громадських місцях. Мовляв термін перебування охоплює і процес переміщення у громадських місцях. Але це все одно не вирішує питання з пересуванням дітей у просторі між помешканням та громадськими місцями.

Враховуючи те, що в пункті 4 Постанови №255, йдеться про самоізоляцію осіб, то скоріше за все урядовці хотіли сказати, що дітей мають супроводжувати батьки чи инші особи, але за умови, що ці батьки не належать до кола осіб, які мають перебувати в умовах самоізоляції. Батьки, які повинні бути у самоізоляції, не мають права супроводжувати дітей. Якщо батьки мають дотримуватися самоізоляції то що діти? Самі можуть пересуватися чи ні? )

Цікава вимога міститься й у підпункті 16 пункту 2 вказаного проєкту. Так, відповідно до пункту 16 Постанови КМУ №255 від 02.04.2020 року, забороняється перебувати на вулицях без документів, що посвідчують особу, підтверджують громадянство чи її спеціальний статус. А якщо добіг до Майдану то можна вже й без документів?

Прискіпуюся? Анітрохи. Вулиця, відповідно до статі 1 Закону України "Про автомобільні дороги", це автомобільна дорога, призначена для руху транспорту і пішоходів,  прокладання наземних і підземних інженерних мереж у межах населених пунктів. Ну тобто з чагарів можна крутити дулі на вимогу про надання документів, які посвідчують особу?

Не зовсім ясно які саме документи повинна мати при собі особа. Оцей підступний сполучник "ЧИ" вказує, що особа повинна мати лише один з перелічених документів. Тобто або документ що посвідчує особу, або документ, який підтверджує спеціальний статус. Визначення документа, що посвідчує спеціальний статус не існує, тому в певному сенсі до таких документів належать і посвідчення біженця, і свідоцтво про сплату єдиного податку і дозвіл на зброю)

Варто пам'ятати, що ст. 32 ЗУ "Про Національну поліцію" встановлює вичерпний перелік випадків, коли поліцай має право вимагати пред'явити документи, які посвідчують особу.

Не зайвим буде поцікавитися в поліцая з якої конкретної підстави він вимагає пред'явити документи, бо скоріше за все вони не зможуть її сформулювати, а, відповідно, якщо складуть протокол, то у протоколі варто буде зауважити, що перевірку документів здійснили без законних підстав та/або не вказали підстави перевірки документів.

Хоча насправді така підстава, якщо на хвильку забути про очевидну протиправність Постанови №255 від 02 квітня 2020 року, є. Так, поліцейський (знаю, що поліцейськими бувають картузи, авта, собаки тощо, а людина - поліцай, але це цитата з закону), відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 32 ЗУ "Про Національну поліцію", має право вимагати в особи пред'явлення нею документів, що посвідчують особу, та/або документів, що підтверджують відповідне право особи, зокрема, якщо існує достатньо підстав вважати, що особа вчинила або має намір вчинити правопорушення.

У випадку з карантином, коли заборонено відвідувати парки, річки, перебувати на майданчиках та без маски у громадських місцях, які невідомо що таке, виходити з дому літнім людям, відходити далі двох кілометрів від помешкання літнім людям, підозрілим та таким, що готується порушити правила карантину, виглядатиме будь-хто. Здорова та життєрадісна людина - стовідсотковий порушник, бо як бути таким щасливим без річок та лісів? Зрозуміло що й зараз простує вчинити правопорушення - деревами милуватися. Літні люди - та саме їх існування суцільне правопорушення. Людина йде відкритим простором в масці і тільки очі стирчать? Від кого ховається? Точно втекла з під обов'язкової самоізоляції.

Але зауваження до протоколу робити варто, оскільки в суді будь-яка дрібниця може урятувати від стягнення. Наприклад, особа йшла у бік зупинки громадського транспорту без маски, поліцаєві це здалося підозрілим, він вирішив перевірити документи. Якщо до протоколу не буде зауважень, що перевірка документів здійснена без законних підстав, то суддя може й не поцікавитися доказами, які свідчать що особа дійсно не мала на обличчі засобів індивідуального захисту, як того вимагає Постанова №255, чи може усе ж таки були шалик, бафф, але поліцаєві здалося, що вдало припасований до одягу бафф не відповідає драматизму боротьби з всесвітньою пандемією, або та сама маска була і особа збиралася її надіти та лиш шукала місце де зручно зупинитися, обробити руки антисептиком, щоби чистими руками витягнути маску і надіти.

Раптом хтось сподівався, що до маразму не дійде і не заборонятимуть людям з малонаселених міст та сіл перебувати на природі, то ніт, марні сподівання. Поліція почала втілювати маразм ще до офіційного введення в дію Постанови №255. Напередодні, тобто 05 квітня 2020 року вже відзвітували на сайті та у фейсбуці.

Якщо порівняти підпункти 3, 4, 5, 6 пункту 2 Постанови КМУ №255 від 02 квітня 2020 року, то можна дізнатися, що Уряд розрізняє поняття "перебування" та "відвідування". Так, дітям до 14 -ти років заборонено без супроводу саме перебувати у громадських місцях, але щодо спортивних майданчиків, парків чи прибережних смуг заборона охоплює лише "відвідання" вказаних місць. Щодо перебування у парку чи біля річки - заборони не встановлено. Отаке )

Зрозуміло, що Постанова КМУ №255 від 02 квітня 2020 року не відповідає вимогам Конституції України та законам, які регулюють питання боротьби з інфекційними хворобами, впровадження надзвичайного стану, адміністративної відповідальності. Але, навіть якщо залишити питання протиправності вказаної постанови та сприймати її як цілком законний нормативний акт, застосувати її так, як належить застосовувати нормативний акт неможливо, оскільки текст постанови неможливо тлумачити як нормальний документ. Якщо спробувати серйозно витлумачити текст постанови, то можуть звинуватити в неповазі до уряду та спробах виставити Кабмін дурнями, які не здатні з'єднати до ладу двох слів.

Тому, аби Постанову менше тлумачили правники, уряд одразу сам її розтлумачив. Зокрема, вказавши що громадське місце це не тільки громадське місце, яке визначене законодавством про боротьбу з тютюнопалінням, а будь-що та будь-де. Тому будь-яке місце може раптово виявитися громадським, тому громадянам краще бути обачними і будь-яке місце сприймати як громадське.

За такою логікою, то й вдома краще не розслаблятися та спати вдягненим, тримаючи паспорт з кодом в руці, бо будь-якої миті може з'ясуватися що ваша квартира це не ваша квартира, а хостел чи вокзал.

Спочатку Кабмін всупереч Конституції та Законам видає абсурдну та суперечливу постанову. Потім починає її, навіть не тлумачити, бо тлумачення має логічно випливати з тексту, а просто довільно переказує цю постанову та вкладає в неї те значення, яке заманеться без будь-якого зв'язку з текстом.

Потім місцеві посадові особи чи навіть просто особи, які ведуть соціальні сторінки від імені органів місцевого самоврядування, припасовують постанову та роз'яснення на свій хлопський розум до "реалій життя" видаючи якісь роз'яснення та коментарі, які взагалі не ґрунтуються ні на постанові, ні на законодавстві.

Ось як приклад. Прес-служба виконкому Кременчуцької міськради повідомила, що паспорт, який начебто потрібно носити із собою відповідно до Постанови КМУ №255, можна й не носити, а достатньо зробити світлину паспорта, яку можна показувати поліцаям зі смартфону.

Для чого взагалі існує законодавство? Для того, щоби люди могли передбачити наслідки своїх вчинків. Почитав Цивільний кодекс і взнав, що для продажу квартири чи будинку договір потрібно посвідчувати в нотаріуса. Прочитав Цивільний процесуальний кодекс - знаєш до якого саме суду потрібно звернутися з позовом про відшкодування шкоди та що в тій позовній заяві має бути написано аби суд почав розгляд твоїх вимог, а не повернув позовну заяву.

Хіба можна сподіватися на якусь визначеність з Постановою КМУ №255? Постанова суперечить Конституції і це очевидно. Може людина проігнорувати вимоги постанови, покладаючись на Конституцію? Може, але поліцаї складуть протокол про адміністративне правопорушення і людині доведеться в суді доводити свою правоту і ніхто не дасть жодних гарантій щодо рішення судді. Що робити? Або звертатися до адміністративного суду з позовом про скасування Постанови КМУ, або не викаблучуватися і дотримуватися вимог Постанови.

Проте, дотримуватися вимог Постанови №255 також не варіант, бо якщо читати текст постанови, сприймати його та тлумачити як нормативний акт - виходить абсурд та чистої води дурня, а виглядає так немов би ти знущався з Кабміну. Відкинути упередження та керуватися тими роз'ясненнями, які надають Кабмін та инші посадові особи чи їх прес-служби. Теж не варіант.

Візьмемо для прикладу вимогу про носіння із собою паспорту. Пояснили у прес-службі, що можна надати світлину замість оригіналу документу. Добре, людина збирається вигуляти собаку чи побігати, щоби не загубити паспорта бере із собою смартфон зі світлиною паспорта. Зупиняє поліція. Просить пред'явити документ, який посвідчує особу. Людина, замість починати суперечку та "гойдати" права, надає смартфон зі світлиною? Якого подальшого перебігу подій варто очікувати? 

Варіанти можуть бути різні. Поліцаї можуть побажати вдалої пробіжки, а можуть, скористатися даними про особу, які вони вичитають зі смартфону, скласти протокол за ст. 44-3 КУпАП, оскільки особа, в порушення постанови КМУ не мала при собі документу, який посвідчує особу, до того ж бігала поблизу дерев, а дерева ростуть у парку, а парки відвідувати заборонено. А якби людина не показувала світлину паспорту зі смартфону? Цілком могло би так статися, що поліцаї аби не морочити собі голову, замість затримувати людину для встановлення особи на три години, обмежилися би простим попередженням.

Так порушення Кабміном Конституції призводить до повного руйнування правопорядку. 

Бо суть правопорядку не в тому, щоби усі вчиняли "правильно", а в тому, щоби усі могли передбачити наслідки своїх вчинків та свідомо обирати варіанти поведінки.

Як на мене, то краще б уряд з епідемією боровся замість вигадувати обмеження та клопіт, який жодним чином не спрямований на подолання пандемії чи забезпечення безпеки людей.

Доповнення:

В Чехії Постановою Уряду №215 від 15 березня 2020 року також були впроваджені обмеження вільного пересування людей. При цьому, п. h) п. 1 Постанови від 15 березня 2020 року, дозволено перебування на природі або у парках.

Повний перелік рішень уряду Чехії у зв'язку із пандемією.

Простий виклад окремих аспектів протиправності Постанови №255.

Посилання на текст Постанови №255 від 02 квітня 2020 року на сайті Верховної Ради.

Примітки:

* Що таке маски та засоби індивідуального захисту: тут.