Право суду збирати докази у кримінальній справі. Стаття 134 КПК України.
 |
Суд під час судового провадження, відповідно до ч. 1 ст. 134 КПК України, має право за власною ініціативою здійснити судовий виклик певної особи, якщо суд встановить наявність достатніх підстав вважати, що така особа може дати показання, які мають значення для кримінального провадження.
Чи надає наведена норма суду право збирати докази? Що означає право суду з власної ініціативи викликати осіб для дачі показань та чи існують межі такої можливості?
Кримінальне провадження здійснюється, відповідно до ч. 1 ст. 22 КПК України, на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом.
Суд, відповідно до ч. 6 вказаної статті, зберігаючи об’єктивність та неупередженість, створює необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов’язків.
Збирання доказів, відповідно до ч. 1 ст. 93 КПК України, здійснюється сторонами кримінального провадження, потерпілим, представником юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, у порядку, передбаченому цим Кодексом.
Суд не належить до суб’єктів збирання доказів у кримінальному провадженні. Суд, відповідно до ст. 30 КПК України, здійснює правосуддя.
Суд, відповідно до ст. 23 КПК України, досліджує докази безпосередньо. Показання учасників кримінального провадження суд отримує усно.
Повертаючись до ст. 134 КПК України. Показання певної особи у кримінальному провадженні можна розглядати в двох площинах: як джерело доказів та засіб дослідження доказів.
Так, коли в суді допитується понятий, то його свідчення мають значення для оцінки доказів, отриманих під час проведення слідчої дії, до участі в якій його було залучено. Тому його свідчення щодо перебігу слідчої дії беруться до уваги, а свідчення щодо відомостей та фактів, які мають окреме доказове значення – ні.
Тому що в першому випадку показання понятого відіграють допоміжну роль – дають змогу з’ясувати перебіг слідчої дії та інші обставини, які впливають на допустимість доказів. В іншому випадку свідчення понятого є показами свідка – окремим джерелом доказів, тому щодо них діють обмеження щодо строків та порядку збирання, ознайомлення, подання доказів.
Отже право суду з власної ініціативи викликати та допитати особу обмежено метою та підставами такого виклику. Якщо допит особи потрібен аби оцінити раніше подані докази, такий виклик є правомірною ініціативою суду.
Якщо суд викликає
особу, свідчення якої будуть джерелом нових чи додаткових доказів у справі, то
це вже за межами повноважень суду. Суд не збирає доказів, а лише досліджує їх.
Для нових доказів є свої час, місце та суб’єкт їх подання.
місто Кременчук
Коментарі