Оцінка висновку експерта, прокурор Нахимівського району міста Севастополя та Стівен Кінг або звідки беруться експерти і до чого тут плаґіят?

 

Праворуч прокурор Нахимівського району міста Севастополя Остапенко А.А., ліворуч прокурор - криміналіст пр-ри міста Севастополя Горошко О.І.*

Прокурор Нахимівського району міста Севастополя Остапенко Анатолій Антонович експертів та вчених не любив. Використовував ці слова здебільш як лайку: академіки, професура, блін, аби день до вечора; експерти, блін, вони ж як до місяця відстань** міряють. 

Коли потрібно було мотивувати слідчого до ініціативних та наполегливих дій з розслідування, прокурор казав: ми ж не як вчені, які чекають на дощ. Почувши таке напучування, слідчий розумів, що не має права пускати справу самопливом, мусить спрямовувати та контролювати її перебіг. 

Місяць, до якого на думку Нахимівського прокурора
вчені  вимірюють відстань

Висновок експерта це різновид доказу. Жоден доказ не має для суду наперед визначеної сили. Кожен доказ оцінюється на належність, допустимість та достовірність, а у своїй сукупності докази оцінюються щодо несуперечності та достатності. Висновок експерта не виняток. 

Висновок експерта не має переваги над іншими доказами. Висновок експерта завжди може бути відкинутий, якщо отриманий з порушенням процедури чи ґрунтується на доказах зібраних незаконно. Висновок можна заперечити, якщо цей він недостатньо обґрунтований чи взагалі не стосується обставин, які треба встановити у справі. 

І все ж таки висновок виокремлюється поміж решти доказів. Оскільки законом визначені випадки, коли проведення експертизи обов’язкове. Експертиза обов’язково проводиться для встановлення причини смерті, визначення тяжкості тілесних ушкоджень або психічного стану особи та в інших випадках. 

Отже проводити експертизу у судових справах обов’язково, але погоджуватися з висновками експертів зовсім не обов’язково. Якщо висновок експерта не вдається спростувати, то його можна скомпрометувати виявивши окремі недоречності. Коли не вдалося скомпрометувати, то можна залучити інших експертів та щонайменше підважити початковий висновок. 

Висновок експерта це щось на кшталт чорноморських фортець часів козаччини. Кожну фортецю здобували стільки разів, скільки козакам було треба.

Чому експертиза потрібна, коли й так усе ясно, а подекуди проведення експертизи навіть обов’язкове? Інколи здається, що все очевидно та ясно. Проте експертиза може здивувати. Був колись випадок. Труп на якому сім колото-різаних ран. На перший погляд очевидно, що сталося вбивство. Проте під час розтину з’ясувалося, що тільки одне поранення глибоке та спричинило пошкодження серця і смерть, а решта – поверхневі з характерним підсмикуванням леза вгору – тобто притаманні для заподіяння власною рукою потерпілого. За деякий час було встановлено, що мало місце самогубство. 

Тому, коли хтось дуже розумний вважав певні обставини самоочевидними та квапився із висновками, Нахимівський прокурор риторично та з натиском запитував такого побігайла: Ти що-о-о?! Експерт?!

Приблизно так і стають експертами ;)

Колись бригада швидкої допомоги без повідомлення слідчому відправила труп сторічної бабці у звичайний морг. На трупі не було зовнішніх ознак насильницької смерті, а вік говорив сам за себе – пора вже. Невдовзі була отримана інформація про вбивство. Під час розтину, попри відсутність зовні ознак насильницької смерті, було встановлено, що бабцю задушили руками (такий спосіб залишає характерні ушкодження). 

В іншому випадку закопаний на подвір’ї труп виявився зовсім не кримінальним. Чоловік вдавився куском м’яса, а горілчані його подруги, аби не псувати собі травневі свята нашвидкуруч його прикопали. Судово-медичне дослідження трупа розставило крапки над ї. 

Проте експертизи проводяться не тільки у кримінальних справах. Без них неможливий розгляд цивільних, адміністративних чи господарських справ. У позовному провадженні сторони мають доводити обставини, на які посилаються. Але в деяких випадках експертиза настільки важлива, що експертизу має призначати суд. Наприклад у справах про визнання особи недієздатною чи обмежено дієздатною психіатрична експертиза навіть проводиться коштом держави.

Підстави та порядок призначення експертиз, передбачений ст. 101 – 117, 239 ЦПК України, ст. 101 – 113, 207, 211, 221, 222 КАС України, ст. 101 – 102, 242 – 244 КПК України, ст. 98 – 109, 214 – 215 ГПК України, Законом України «Про судову експертизу» та підзаконними нормативними актами і методиками проведення досліджень. 

Перш ніж давати оцінку висновку експерта, його потрібно дослідити. Ознайомитися зі змістом експертного дослідження та висновками. З’ясувати на підставі яких даних експерт зробив свої висновки, чи повні ці дані. Можливо експерт не помітив фактів, які можуть вплинути на висновки. Наскільки повними є матеріали, на яких ґрунтується висновок експерта. Чи узгоджені між собою висновки експерта та чи не суперечать вони окремим обставинам справи. Помічним може бути ознайомлення з методиками проведення певних видів експертиз. 

Інколи тексту експертного висновку та матеріалів справи не достатньо для розуміння експертизи, тоді можна викликати експерта на допит або отримати консультативні висновки чи роз’яснення. Подекуди не уникнути звернень до інших, сторонніх фахівців відповідної галузі знань. 

Найчастіше предметом прискіпливих досліджень стають висновки експертів економістів, автотехніків, будівельників, товарознавців тощо. Проте, аби показати наскільки сильно можуть помилятися експерти наведу приклад із практики розслідування вбивств.

Колись у 90-ті роки на виноградниках під Севастополем був виявлений обгорілий жіночий труп. Для побудови припущень про можливих вбивць важливо було знати приблизний вік потерпілої. Під час розтину судово-медичний експерт сказав, що потерпілій до двадцяти років. При цьому, обґрунтовуючи свій висновок понатискав ребра потерпілої і пояснив, що хрящі ще м’які. Ще й перепитав експерта, чи вірно я зрозумів, що потерпілій може бути менше двадцяти, а більше – ні. Експерт підкреслив, що усе вірно, потерпілій може бути менше двадцяти, а більше двадцяти бути не може, з огляду на стан хрящів. Згодом особа потерпілої була встановлена. Нею виявилися жінка у віці 75 років. Експерт помилився трохи більше як на півсотні років. Звісно потерпіла була непроста. Була вона відьмою, власне що й стало мотивом її вбивства. Але то таке. Суть в тому, що не варто надто довіряти висновкам експертів. 

Чому помилки у висновках експертів трапляються і не є поодинокими та рідкісними? Тому що в житті ще й не таке буває. 

Стівен Кінг для своїх романів вигадав персонажа – вченого соціолога, такого собі Джеймса Д. Л. Стонтона (Стаунтона), який мовби довів існування інтуїції. 

Ось це місце з роману «Протистояння»:

Хтось із вас коли-небудь читав про дослідження Джеймса Д. Л. Стонтона ³³¹

Їх опублікували в одному соціологічному журналі в 1958 році, і йшлося там про розбиті пасажирські літаки й поїзди. Таблоїди й дотепер це передруковують. 

Усі заперечно похитали головами.

— А дарма, — сказав Ґлен. — Джеймс Стонтон був «світлою головою», як сказали б мої студенти двадцять років тому. Тихим клінічним соціологом, що у вільний час вивчав окультні науки. Він написав кілька статей на перехресну тематику, а тоді відчалив до потойбіччя вести польові дослідження.

Гарольд пхекнув, та Стю з Марком усміхалися на всі зуби. Боюся, що і я також.

— То розказуйте про літаки з поїздами, — озивається Пері.

— Ну, Стонтон зібрав статистику п’ятдесяти авіакатастроф починаючи з 1925 року і двохсот поїздів, що розбилися від 1900-го. Він загнав дані в комп’ютер. Переважно порівнював три величини: кількість присутніх, кількість загиблих та місткість транспорту.

— Не розумію, що він хотів довести, — сказав Стю.

— Для цього треба знати, що він ввів у комп’ютер другу порцію даних — цього разу вони стосувалися такої ж кількості літаків із поїздами, які не розбилися.

— Контрольна група й експериментальна група, — кивнув Марк. — Поки що все правильно.

— Факт, який він з’ясував, був доволі простим, однак вражав, бо змушував задуматися про неймовірні речі. Шкода, що треба продиратися крізь шістнадцять таблиць, аби дійти загального висновку.

— Якого висновку? — ледь стримувалась я.

— Повні літаки й поїзди розбиваються рідше.

— Бля, що за ГІВНО! — мало не зривається на крик Гарольд.

— Ніяке не гівно, — спокійно каже Ґлен. — То теорія Стонтона, і комп’ютери її підтвердили. У випадках, коли розбиваються літаки або поїзди, пасажирами вони заповнені на 61 %. А тоді, коли все нормально, заповненість дорівнює 76 %. Тобто після всіх підрахунків комп’ютери вивели різницю в 15 %, і ця цифра багато важить, адже дані зібрані звідусіль. Стонтон каже, що варто було б задуматися, якби похибка становила лише 3 %, і він має рацію. Це аномалія завбільшки з Техас. Стонтон зробив висновок, що люди знають, який потяг чи літак має розбитись… і що вони підсвідомо передбачають майбутнє. У тітоньки Саллі прихопило живіт якраз перед тим, як літак вилетів рейсом 61 із Чикаґо до Сан-Дієґо. І коли літак розбивається в пустелі Невади, усі кажуть: «О, тітонько Саллі, ті кольки — просто манна небесна!» Та перш ніж з’явився Джеймс Стонтон, ніхто й не знав, що живота скрутило аж тридцятьом людям. У тридцятьох людей розболілася голова… або ж у їхніх ногах з’явилося те дивне відчуття, як коли тіло намагається достукатися до голови й повідомити мозку, що незабаром трапиться щось ду-у-уже кепське.

— Просто не віриться, — каже Гарольд і скрушно хитає головою. 

— Ну, знаєш, — мовить Ґлен, — десь за тиждень, як я вперше прочитав статтю Стонтона, в аеропорту Лоґана розбився літак «Маджестик ейрлайнз». Усі, хто був на борту, загинули. Ну, коли все трохи втряслося, я зателефонував до лоґанського офісу «Маджестик». Сказав, що я журналіст із «Юніон лідер», манчестерської газети, — дрібна брехня, та для благої мети. Я сказав, що ми пишемо замітку про авіакатастрофи, і спитав, чи можуть вони сказати, скільки людей не скористалися квитками на той рейс. Той працівник здивувався, бо, як він сказав, серед їхнього персоналу про це точилося багато розмов. Шістнадцять — отака цифра. На посадку не з’явилося шістнадцять людей. Я спитав у нього, яка середня цифра для 747-х, що літають із Денвера до Бостона, і він сказав, що три. 

— Три, — зачудовано повторює Періон.

— Точно. Та той молодик на цьому не спинився. Він казав, що в них було п’ятнадцять повернених квитків, а середнє статистичне — вісім. Тож попри те, що після катастрофи заголовки волали про 94 загиблих, з однаковим успіхом вони могли б виспівувати про 31 щасливчика — про людей, яким пощастило уникнути смерті. 

³³¹ – Автор вигадав цього науковця разом із його дослідженнями.

Попри те, що в книзі була зроблена примітка, що персонаж вигаданий автором, в Інтернеті існує чимало дописів з посиланням на цього вченого – соціолога. Та то Інтернет, туди кожний охочий може писати.

Вихідні дані збірки з публікацією

Цікаво, що знайшлися вчені, які посилаються на «Стаунтона» у своїх наукових публікаціях. 

У збірнику наукових праць: філософія, соціологія, психологія, вміщена стаття такого собі горе-вченого Зябліна В.Г. під назвою "Інтуіція як фактор творчої самореалізації і духовного вдосконалення особистості". Вигаданий Кінгом вчений у статті Зябліна перетворюється на «відомого на Заході американського соціолога Джеймса Д.Л. Стаунтона».

Назва цитованої статті

 Ось уривок:

Відомий на Заході американський соціолог Джеймс Д.Л. Стаунтон опублікував в “Jornal of sociologie” результати досліджень 200 залізничних катастроф і більше 50 авіакатастроф. Виявилось, що в усіх цих ситуаціях транспорт був заповнений тільки на 61%, а в рейсах, які закінчилися успішно - на 76% від повного об’єму. 15% потенційних пасажирів перед кожним небезпечним рейсом відчувають інтуїтивний сигнал і уникають поїздки. Так чому

ж ген не спрацював у решти 85% людей? Скорііше за все більшість просто не прислухалась до інтуїтивного відчуття тривоги через впертість, цікавість, службовій обов’язок...(сторінка 134 Збірки)

Сторінка із цитованим текстом

Академіки, професура, блін, аби день до вечора, сказав би прокурор Нахимівського району міста Севастополя Остапенко Анатолій Антонович.

Примітки: 

* відеозапис слідчого експерименту проведеного прокурором – криміналістом міста Севастополя 1995 – 97 роки Горошком О.І. був поширений блогером Бойко В. у зв’язку із дослідженням діяльности «Семена Семенченка».

** Нахимівський прокурор не заперечував досягнень науковців у питанні вимірювання відстані до місяця і завжди робив застереження: ну, наразі то вже точно виміряли.

 адвокат Портянко Сергій

місто Кременчук

Фототаблиця до слідчого експерименту :)