Визначення місця проживання дитини без суду (у позасудовому порядку)
Якщо мати та батько,
які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати
малолітня дитина, спір між ними, відповідно до ч. 1 ст. 161 СК України, може
вирішуватися органом опіки та піклування або судом.
Закон не визначає куди саме звертатися особі, яка хоче визначити місце проживання дитини: до суду чи до органу опіки та піклування. Особа вправі одразу звернутися із позовом до суду.
Проте на практиці можуть виникнути ускладнення. Насамперед під час розгляду позову про визначення місця проживання дитини суд має залучити до участі у справі орган опіки та піклування. Рішення про визначення місця проживання дитини суд ухвалює з урахуванням висновку органу опіки і піклування. Отже розгляд справи може затягнутися, якщо орган опіки і піклування зволікатиме із наданням висновку або його представник кілька разів не з’явиться до суду.
Трапляються випадки, коли суд, отримавши позов про визначення місця проживання дитини, залишає його без руху для надання доказів, що позивач попередньо намагався вирішити спір та звертався із відповідною заявою до органу опіки та піклування. Тож, готуючи звернення до суду, варто також звертатися із заявою до органу опіки та піклування. Тобто фактично виконувати подвійну роботу.
Якщо вимога про визначення місця проживання дитини заявляється одночасно у позові про розірвання шлюбу, що правильно та законно, то така додаткова вимога істотно затягує вирішення питання про розірвання шлюбу. Позивач чи позивачка часто зацікавлені у якнайшвидшому розгляді судом справи про розірвання шлюбу і затягувати справу не хочуть.
Отже оптимальним виходом може бути визначення місця проживання дитини за рішенням органу опіки і піклування, без звернення до суду.
Визначення місця проживання дитини врегульоване пунктом 72 Порядку провадження органами опіки та піклування діяльності, пов'язаної із захистом прав дитини, затвердженого Постановою КМУ №866 від 24 вересня 2008 року.
Якщо батьки не дійшли згоди про визначення місяця проживання дитини, то один з них може звернутися із заявою про визначення місця проживання дитини. До заяви потрібно додати копії паспорта, довідку з місця реєстрації (проживання), копію свідоцтва про укладення або розірвання шлюбу (у разі наявності), копію свідоцтва про народження дитини, довідку з місця навчання, виховання дитини, довідку про сплату аліментів (у разі наявності).
Якщо батьки проживають у різних адміністративно-територіальних районах, то заява подається до органу опіки і піклування за місцем проживання того з батьків, який просить визначити місце проживання дитини із ним. Це буде заява стосовно проведення обстеження його житлово-побутових умов і складення акта обстеження умов проживання. Зазначений акт передається заявником до служби у справах дітей за місцем проживання (перебування) дитини, працівник якої проводить з ним бесіду.
Працівник служби у справах дітей за місцем проживання (перебування) дитини проводить бесіду з батьками та відвідує дитину за місцем проживання, про що складає акт обстеження умов проживання за формою згідно з додатком 9, а також звертається до соціального закладу та/або фахівця із соціальної роботи для забезпечення проведення оцінки потреб сім’ї з метою встановлення спроможності матері, батька виконувати обов’язки з виховання дитини та догляду за нею.
Після обстеження житлово-побутових умов, проведення бесіди з батьками та дитиною служба у справах дітей складає висновок про визначення місця проживання дитини і подає його органу опіки та піклування для прийняття відповідного рішення.
Позасудова процедура розв’язання спору про місце проживання дитини простіша за судову та забирає менше часу, тому нею варто користуватися.
адвокат Портянко Сергій
місто Кременчук
Коментарі