Відповідальність за крадіжку вчинену в умовах воєнного стану

 

07 березня 2022 року набув чинності Закон України «Про внесення змін до Кримінального кодексуУкраїни щодо посилення відповідальності за мародерство» від 3 березня 2022 року №2117-IX, яким низку статей, які встановлюють відповідальність за злочини проти власності було доповнено новою кваліфікованою ознакою: вчинення злочину в умовах воєнного або надзвичайного стану.

На перший погляд подібні зміни здаються логічними. В умовах воєнного стану власнику важко забезпечити постійний та належний рівень охорони майна: комендантська година, нестабільне електроживлення, руйнування приміщень та сховищ тощо. Отже об’єктивно складаються сприятливі умови для злочинів проти власності.

Проте на практиці застосування новацій пішло дещо хибним шляхом. В якийсь момент прокурори та судді вирішили що ознака «вчинення в умовах воєнного стану» пасуватиме будь-якому злочину вчиненому у період дії воєнного стану.

Отже будь-яка крадіжка, яка за обставинами жодним чином не відрізняється від такої самої крадіжки до впровадження воєнного стану, тепер кваліфікується за частиною 4 статті 185 КК України, яка передбачає покарання у вигляді позбавлення волі від п’яти до восьми років позбавлення волі.

Якщо до впровадження воєнного стану крадіжка харчів із супермаркету на 500 гривень взагалі не передбачала покарання у вигляді позбавлення волі – лише штраф або низку інших покарань, то тепер за ті самі дії санкція починається від 5 років позбавлення волі.

Очевидно що такий стан речей не відповідає суспільній небезпечності злочину. Для кваліфікації злочину як «вчиненого в умовах воєнного стану» потрібно доводити, що існують обставини, які з одного боку спричинені війною, а з іншого ці обставини полегшують скоєння злочину.

Наприклад комендантська година, яка обмежує для власника можливість пильнувати своє майно, може бути такою обставиною. Звісно, за умови що злодій усвідомлював, що комендантська година полегшить вчинення злочину та скористався цією обставиною. Тобто потрібно доказувати, просто констатувати час доби у який скоєно злочин недостатньо.

Якщо внаслідок обстрілу було зруйновано сховище, а злодій скористався можливістю легко дістатися майна та вшитися непоміченим з місця злочину завдяки безладу, тоді так, наявна ознака «вчинення в умовах воєнного стану».

Гадаю логіка зрозуміла.

Отже за деякий час після застосування нової квалфіковної ознаки злочину – вчинення в умовах воєнного стану виникла потребу розтлумачити чи будь-який злочин, вчинений в період дії воєнного стану може вважатися таким, що вчинений «в умовах воєнного стану», чи тільки той, який був вчинений з використанням обставин, створених воєнними діями: руйнування приміщень, порушення нормальної роботи обладнання тощо.

Колегія суддів Касаційного кримінального суду у справі 722/594/22 вирішила, що тлумачення ознаки «в умовах воєнного або надзвичайного стану» як такої, що означає «в період дії режиму воєнного або надзвичайного стану» суперечить точному змісту закону і меті, яку ставив законодавець, запроваджуючи зміни до Кримінального кодексу. При цьому, в ухвалі від 28 березня 2023 року колегія судів зауважила тісний зв`язок кваліфікуючої ознаки «в умовах воєнного або надзвичайного стану» в частині четвертій статей 185-187, 189, 191 КК із пунктом 11 ч. 1 ст. 67 КК (вчинення злочину з використанням умов воєнного або надзвичайного стану, інших надзвичайних подій), які, на думку колегії суддів, мають однакову правову природу.

Один суддя колегії не погодився з існування правової проблеми і склав окрему думку, в якій зазначив, що практика розгляду справ рухається у вірному напрямку. Отже будь-який злочин вчинений у період дії воєнного стану має розглядатися як такий, що вчинений в умовах воєнного стану. Якби законодавець хотів, аби було по іншому, то написав би «з використанням воєнного стану». Подібна легкість міркувань добре пасувала би дільничному інспектору міліції, а не судді Верховного Суду.

Велика Палата Верховного Суду відмовила у відкритті провадження та повернула справу до Касаційного кримінального суду, написавши що касаційний суд недостатньо обґрунтував існування виключної правової проблеми. Все добре.

Проте у Великій Палаті не було повної згоди між суддями, тож і там була складена окрема думка. Окремі судді Великої Палати вирішили, що правова проблема існує і Велика Палата мала би її розв’язати.

Наразі лишається чекати що скаже Касаційний кримінальний суд, оскільки його рішення також здатне радикально вплинути на правозастосовну практику судів нижчих ланок.

Адвокат Портянко Сергій

місто Кременчук