Чи можна застосувати адміністративне стягнення м’якше чи у меншому розмірі ніж передбачене статтею Кодексу України про адміністративні правопорушення?

Керування транспортним засобом особою, позбавленою права керування транспортними засобами, відповідно до ч. 4 ст. 126 КУпАП, - тягне за собою накладення штрафу в розмірі однієї тисячі двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Повторне протягом року вчинення порушень, передбачених частинами другою - четвертою цієї статті, відповідно до ч. 5 ст. 126 КУпАП, - тягне за собою накладення штрафу в розмірі двох тисяч чотирьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортним засобом на строк від п’яти до семи років та з оплатним вилученням транспортного засобу чи без такого.

Отже, частина 4 статті 126 КУпАП, передбачає штраф у розмірі 20 400, 00 гривень, а частина 5 – 40 800, 00 гривень.

Справи про адміністративні правопорушення, передбачені ст. 126 КУпАП, розглядає суд. Чи може суд, з огляду наявність пом’якшувальних чи інших обставин, застосувати штраф у меншому розмірі ніж передбачено санкцією статі?

Ні. Не може. Кодекс України про адміністративне правопорушення такої можливості не встановлює.

Проте Хорольський районний суд у справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 4 ст. 130 КУпАП, застосував стягнення у меншому за встановлений санкцією статті розмірі – 7 діб адміністративного арешту, замість передбачених 15 діб.

частина 4 статті 130 КУпАП

Вживання особою, яка керувала транспортним засобом, після дорожньо-транспортної пригоди за її участю алкоголю, наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів, а також лікарських препаратів, виготовлених на їх основі (крім тих, що входять до офіційно затвердженого складу аптечки або призначені медичним працівником), або після того, як транспортний засіб був зупинений на вимогу поліцейського, до проведення уповноваженою особою медичного огляду з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп’яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, чи до прийняття рішення про звільнення від проведення такого огляду, - тягне за собою накладення штрафу на водіїв у розмірі двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або адміністративний арешт на строк п’ятнадцять діб, з позбавленням права керування транспортними засобами на строк три роки і на інших осіб - накладення штрафу у розмірі двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або адміністративний арешт на строк п’ятнадцять діб.

Суд обґрунтував своє рішення тим, що законодавець надав суду можливість призначати менше покарання навіть за вчинений злочин за наявності окремих обставин, а за вчинення адміністративного правопорушення такого механізму не перебачив. Тому суд вирішив, що саме час застосувати аналогію права.

Відповідно до ст.33 КУпАП стягнення за адміністративне правопорушення накладається у межах, установлених цим Кодексом та іншими законами України. При накладенні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність.

Аналіз вказаних статей Кодексу України про адміністративні правопорушення свідчить про те, що при накладенні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність.

Однак, при розгляді справ про адміністративні правопорушення відсутній визначений Законом механізм, який би дозволяв накладати стягнення за вчинені адміністративні правопорушення нижче визначеної санкцією відповідної статті Кодексу або замінювати стягнення на інше, а тому, при розгляді даної справи слід застосувати аналогію права.

Так згідно ст.69 КК України за фактично аналогічних умов, а саме за наявності кількох обставин, що пом`якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, з урахуванням особи винного суд, умотивувавши своє рішення, може, крім випадків засудження за корупційний злочин, призначити основне покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, або перейти до іншого, більш м`якого виду основного покарання, не зазначеного в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу за цей злочин. У цьому випадку суд не має права призначити покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої для такого виду покарання в Загальній частині цього Кодексу. За вчинення злочину, за який передбачене основне покарання у виді штрафу в розмірі понад три тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, суд з підстав, передбачених цією частиною, може призначити основне покарання у виді штрафу, розмір якого не більше ніж на чверть нижчий від найнижчої межі, встановленої в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу (ч. 1 ст. 69 КК України).

Тобто, законодавець надав суду можливість призначати менше покарання навіть за вчинений злочин за наявності окремих обставин, а за вчинення адміністративного правопорушення такого механізму не перебачив.

Суд звертає увагу, що стягнення, яке визначено ч. 4 ст. 130 КУпАП як безальтернативне покарання фактично є навіть більшим, ніж за злочин, передбачений ч.1 ст.286 КК України, і за відсутності норми, яка дозволяла б призначати стягнення менше ніж передбачено санкцією відповідної статті або замінити його на інше, неможливо у повній мірі реалізувати положення ст. ст. 23, 33 КУпАП.

Тому накладення стягнення у вигляді штрафу у розмірі двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 34 000 грн. або адміністративний арешт на строк п`ятнадцять діб, з позбавленням права керування транспортними засобами на строк три роки на особу, яка повністю визнала вину, щиро розкаялася, вчинила правопорушення вперше, а також є учасником бойових дій, має на утриманні малолітню дитину не сприятиме її вихованню та виправленню. Таке покарання виглядає надмірним у відношенні ОСОБА_1 з огляду на його майновий та сімейний стан.

Згідно приписів статей 1, 8 Основного Закону Україна є правовою державою, де визнається і діє принцип верховенства права. Так, згідно з положеннями ст.129 Конституції України суддя, здійснюючи правосуддя, є незалежним та керується верховенством права.

Чинна редакція ч. 4 ст.130 КУпАП встановлює безальтернативний штраф у розмірі 34 000 грн., що значно перевищує мінімальний розмір штрафу, який сьогодні може бути призначений за вчинення злочину 510 грн. (ст.53 КК України). У зв`язку з цим Європейський суд з прав людини, надаючи автономного значення поняттям, які застосовуються в Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі Конвенція), часто розцінює справи про адміністративні правопорушення саме як «кримінальні» в розумінні норм Конвенції.

У рішенні від № 15-рп/2004 від 2 листопада 2004 року у справі про призначення судом більш м`якого покарання Конституційний Суд України визнав неконституційним положення ч.1 ст. 69 КК України в частині, яка унеможливлює призначення особам, які вчинили злочини невеликої тяжкості, більш м`якого покарання, ніж передбачено законом. При цьому, Конституційний Суд України зазначив, що встановлення законодавцем недиференційованого покарання та неможливість його зниження не дозволяє застосовувати покарання до осіб, які вчинили злочини невеликої тяжкості, з урахуванням ступеня тяжкості вчиненого злочину, розміру заподіяних збитків, форми вини і мотивів злочину, майнового стану підсудного та інших істотних обставин, що є порушенням принципу справедливості покарання, його індивідуалізації та домірності».

Отже, враховуючи вищевикладене, суд вважає, що для досягнення визначеної в ст.23 КУпАП мети адміністративного стягнення (виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами) з урахуванням характеру вчиненого правопорушення, майнового стану ОСОБА_1 , наявних обставин, необхідним і достатнім буде накладення більш м`якого адміністративного стягнення, ніж передбачено ч.4 ст.130 КУпАП, а саме у вигляді адміністративного арешту на строк 7 діб з позбавленням права керування транспортними засобами на 3 роки, що передбачено санкцією ч.4 ст.130 КУпАП.

Отже, суд дійшов висновку про можливість призначити стягнення менше, ніж встановлене законом, на тій підставі що Закон такої можливості не передбачає.

Наскільки підставне посилання судом на встановлену ст. 69 Кримінального кодексу України можливість призначати покарання нижче нижчої межі за наявності кількох пом’якшувальних обставин? Чи можлива у даному випадку аналогія права чи закону?

Аналогія права або закону є способом усунення прогалин у правовому регулюванні. Аналогія права (закону) зовсім не означає право довільно обирати Закон, який здається зручнішим.

Тож, перш ніж вдаватися до аналогії потрібно обґрунтувати наявність прогалини у регулюванні. От якби Кодекс України про адміністративні правопорушення передбачав можливість призначити стягнення нижче (м’якше) за встановлене санкцією статті, але не вказав умов для такого пом’якшення.

Наприклад. Якби у КУпАП було передбачено, що суд з урахуванням обставин справи може призначити стягнення більш м’яке, ніж передбачене санкцією статті, у порядку встановленому законодавством.

І все. Більше нічого не сказано. Де цей порядок пом’якшення санкції, встановлений законодавством? Яким законодавством передбачений? Немає відповіді ні у Кодексі, ні в окремому законі.

Тоді були би підстави говорити про прогалину. Суду надане право застосувати стягнення м’якше, але умови законодавством не визначені. У такому випадку суд з одного боку зобов’язаний розглянути можливість призначення м’якшого стягнення, а з іншого позбавлений вказівки на те як це зробити.

У такому випадку суд мусив би шукати підказок у законах, які регулюють схожі питання. Логічно було би зазирнути і до Кримінального кодексу. Бо очевидна прогалина – можливість передбачена, а як її здійснити – ні.

Проте у випадку із застосуванням стягнень за адміністративні правопорушення закон не встановлює можливість призначити стягнення у меншому розмірі за встановлений санкцією статті.

Отже взагалі не йдеться про існування прогалини у регулюванні правовідносин.

Тому призначення м’якшого, за встановлений санкцією статті розмір стягнення, у справах про адміністративні правопорушення за аналогією права чи закону хід дуже сумнівний.

Підставою застосування аналогії права або закону є прогалина у законодавчому регулюванні. Немає прогалини - немає аналогії.

Виправлення "описки" в постанові суду у справі про адміністративне правопорушення з посиланням на норми кримінального-процесуального кодексу за аналогією закону. Теж сумнівно. Якщо процесуальний закон не передбачає можливості "описки" для суду, який розглядає справи про адміністративне правопорушення, то не має підстав шукати можливості описку виправити. Тож помилка суду у визначені частини статті КУпАП це не описка, а незаконне рішення - суд невірно застосував матеріальне право. Тому така постанова суду має бути скасована. Не виправлення "описки", а повне скасування рішення.

Законодавець не передбачив у справах про адміністративні правопорушення можливості істотно зменшити розмір стягнення, виправити описку у рішенні тощо, не тому що "забув". Певно скоріше мав свій погляд та підхід. Наприклад законодавець міг виходити з того, що адміністративні правопорушення не настільки значущі та вагомі, аби заради їх розгляду надто ускладнювати процес. Тому стягнення у розмірі, який встановлений статтею, без можливості виправити "описку" - тільки скасування постанови таке інше. 

Адвокат Портянко Сергій

місто Кременчук